Віруючі всього світу щороку відзначають Вербну неділю – сім днів перед розп’яттям Ісуса. Багатьма мовами вона зоветься Пальмовою неділею, адже саме пальмовими гілками тоді встеляли шлях Спасителю. У цей день Ісус на віслюкові в’їхав у Єрусалим, де його зустрічали як довгоочікуваного Царя. У кожному з чотирьох Євангелій міститься згадка про це як про переломну подію, що поклала початок потрясінням Пасхального тижня.
Я довіряю Євангеліям з декількох причин, і першими в списку стоять численні різнопланові й достовірні пророцтва, котрі, незважаючи на надзвичайно малу вірогідність, все ж збувалися іноді через сотні років після того, як були вперше записані. Ми раніше розглядали, як пророк Даниїл (близько 550 р. до н.е.) передбачив проміжок часу до приходу Царя. Його пророцтво здійснилося якраз на Вербну неділю, під час урочистого входу Ісуса в Єрусалим. Через велику тривалість – цілих 500 років – здається неймовірним, що народження Ісуса втрапило в цей діапазон, не те що його вхід до Єрусалиму. Ісус ніяк не міг власноруч підстроїти час здійснення події такого масштабу.
Однак автори Євангелій при записі подій Вербної неділі ставлять акцент не на часі. Натомість, вони спрямовують нашу увагу на книгу пророка Захарії (близько 520 р. до н.е.) і відкрито говорять, що в’їзд Ісуса в Єрусалим на віслюкові означав здійснення наступного пророцтва Захарії:
Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, на молодім віслюкові, сині ослиці. (Захарії 9:9)
Ці рядки євангелістів на підтвердження пророцтва насправді ніколи не вражали мене з тієї простої причини, що підстроїти «справдження» пророцтва здається простіше простого. Ісус всього лише мав прочитати книгу Захарії та дізнатися, що для «справдження» пророцтва буде достатньо в’їхати в Єрусалим на віслюкові. Поки що не беремо до уваги час його входу (це, на мою думку, неможливо пояснити без втручання Вищої сили); в іншому Ісусу було б нескладно спланувати свій вхід в Єрусалим під час святкування Песаха, не забувши про віслюка, у відповідності з пророцтвом Захарії. Як людині неблагородного походження, Ісусу було б простіше здійснити такий план, аніж будь-який другий, що наприклад, потребував купівлі бойового коня – саме верхи на них царі зазвичай вступають до міст. Тож чи можемо ми пояснити вступ Ісуса тим, що він керувався давнім письмом задля «справдження» пророцтва на Песах?
Пророцтво Захарії в контексті
Я пропоную перечитати пророцтво Захарії в його повному контексті, і лише після цього розглянути можливий обман зі «справдженням» пророцтва. Слова Захарії наведені нижче:
Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.
І вигублю Я колесниці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військовий лук знищений буде. І народам Він мир сповістить, а Його панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі.
Також ти, за кров заповіту твого Я пустив твоїх в’язнів із ями, в якій немає води. До твердині верніться, о в’язні надії! І сьогодні звіщаю: Подвійно тобі поверну! (Захарії 9:9-12)
В очі кидається незвична зміна подій, що розділяє ці декілька рядків. Цар в’їжджає в Єрусалим на простім віслюкові (9), тим не менш, його панування простягатиметься «аж до кінців землі» (10). А також «за кров заповіту» його Бог звільнить в’язнів смерті. Захарія передбачив майбутнє значно ширшого масштабу, ніж простий в’їзд Ісуса в місто на віслюкові. Згідно його пророцтва, із входом буде пов’язана подія вселенського масштабу, що визначить нову долю для «в’язнів смерті».
Хто ж ці «в’язні смерті»?
Не так давно в Канаді повідомлялося про раптову смерть недавнього міністра фінансів Джима Флагерті. Він вважався одним із найуспішніших та найвпливовіших міністрів в історії Канади. Його несподівана смерть вразила й засмутила громадян. Я вважаю його “в’язнем смерті”. Хоча він очолював міністерство фінансів, його успішність і популярність не забезпечили йому жодних переваг перед обличчям смерті. Всі ми теж послідуємо за ним, не знаючи наперед, коли і як ми помремо. Ми всі “в’язні смерті”!
Пророцтво Захарії, написане 2500 р. тому назад, стосується кожного з нас. Говориться про прихід когось, хто зможе звільнити нас із цієї в’язниці. Як саме? Задовго до входу Ісуса в Єрусалим пророк Захарія пояснював, що Бог скріпить свій завіт кров’ю (вірш 11). У цьому відчувається відголосок пролиття жертовної крові на Песах, а також звільнення від смерті Ісака під час жертвоприношення його батька Авраама. Всього через кілька днів після свого входу в Єрусалим Ісус насправді ознаменував новий завіт, який пізніше буквально скріпив своєю кров’ю. Три дні потому він воскрес із мертвих. Двері в’язниці, що утримувала всіх нас, розпахнулися. Той факт, що Захарія зміг передбачите це за стільки раніше, свідчить, що в’їзд Ісуса на віслюку не був відчайдушною вигадкою жалюгідного чоловіка, – а навпаки, кульмінацією Божественного задуму щодо наймасштабнішої в історії втечі із в’язниці – втечі всього людства із в’язниці смерті. Вхід Ісуса в Єрусалим мав величезне значення для євангелістів саме тому, що вони вбачали в ньому вказівку на Божественний задум, окреслений Захарією за 500 років до цього.
Як розуміти рядки Захарії про «панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі»? Ісус ніколи не панував, отож – пророцтво неправдиве, зауважать критики. Однак розглядати поняття «панувати» виключно з точки зору влади означає випустити з уваги наймогутніший вид панування – над людським серцем, що добровільно поклоняється комусь. Хоча Джим Флагерті займав високу посаду у панівній партії Канади, він не мав такого панування над жодною людиною в країні. Ісус же під час суду над ним заявив, що колись він буде панувати – через поклоніння йому – над людьми всього світу. І ось дві тисячі років потому ми святкуємо Вербну неділю; Страсний тиждень вшановують люди по всьому світу, представники різних націй і культур. З цієї точки зору пророцтво Захарії про панування «аж до кінців землі» дійсно збулося в той день, коли давним-давно простий тесля в’їхав у Єрусалим на віслюкові.
Як щодо знищення всієї військової зброї в Ізраїлі (вірш 10)? Адже цього не сталося. У дійсності, сьогодні Ізраїль є однією з найкраще озброєних країн. Однак пророцтво стосується заключної частини Божественного задуму, котра ще не настала. Наразі ми знаходимося на етапі з вірша 12, коли в’язням смерті пропонується безпечне місце. Пропозиція про «втечу з в’язниці» відома у світі, й багато хто приймає її.
У контексті цього всеохоплюючого Задуму Захарія передбачив, що Цар здійснить ще один вхід. Він писав:
А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем. (Захарії 12:10)
Той, хто був проткнутий списом і помер, закріпивши таким чином завіт своєю кров’ю, повернеться! Я сповнений надії на це, хоч дехто й докорятиме мені за мою наївність. Але враховуючи, що Захарія безпомилково визначив обставини входу Ісуса в Єрусалим, розумно повірити, що Другий Вхід у цьому грандіозному Задумі також колись здійсниться. І коли це станеться, я хотів би приєднатися до «втечі з в’язниці».