Вступ до текстуального критицизму й Біблія

У нашу сучасну добу науки й освіти ми ставимо під сумнів більшість ненаукових вірувань, властивих попереднім поколінням. Такий скептицизм спрямований на релігійні книги в цілому й Біблію зокрема. Багато хто ставить під сумнів надійність Біблії. Це зумовлено тим, що нам відомо про Біблію. Все-таки, вона була  написана понад дві тисячі років тому назад. Протягом більшої частини цих тисячоліть не існувало друкарських верстатів, копіювальних апаратів і видавництв. Тому копії з оригінальних рукописів переписувалися від руки, з покоління в покоління; з плином часу вимирали й з’являлися мови, змінялися імперії, й приходили нові сили. Оскільки оригінальні рукописи не дійшли до наших днів, як ми можемо бути впевнені, що текст сучасної Біблії саме такий, яким він вийшов давним-давно з-під пера її авторів?

Багато дітей полюбляють гру зіпсований телефон – вони сідають у коло, і ведучий шепоче загадане повідомлення на вухо першому гравцеві, той у свою чергу шепоче його наступному гравцеві й так далі по ланцюжку, поки слово не обійде коло. Потім останній гравець вголос говорить те, що почув, і діти відзначають, наскільки сильно було викривлене початкове слово, обійшовши коло. Чи можна порівнювати цю гру з етапами існування Біблії в історії? І чи можливо, що тексти, які ми читаємо зараз, суттєво відрізняються від своїх першоджерел?

Принципи текстуального критицизму

Звичайно, це питання актуальне для будь-якого давнього твору. На малюнку нижче зображений процес збереження давніх творів з плином часу. Для прикладу взято твір, написаний в 500 р. до н.е. (ця дата вибрана винятково для прикладу). Оригінал не міг існувати нескінченно довго, тому до моменту його псування, втрати або знищення з нього робилася рукописна копія (1-ша копія). Переписуванням творів від руки займалися спеціально навчені люди – писарі. З роками з копії робилися інші копії (2-га копія й 3-я копія). У якийсь момент зберігалась копія, яку ми маємо в своєму розпорядженні сьогодні (3-я копія).

На нашому малюнку ця існуюча сьогодні копія датована 500р. н.е. Це означає, що найраніші дані про стан документу з’явилися лише в 500 р. н.е. Отже, період з 500р. до н.е. по 500р. н.е. (позначений x на діаграмі) – це період, за який ми не можемо перевірити достовірність копії, оскільки жоден рукопис цього періоду не зберігся. Наприклад, якщо помилки (умисні або іншого характеру) були допущені при переписуванні 2-ї копії з 1-ї копії, ми не зможемо виявити їх, оскільки жоден із цих документів не зберігся, щоб можна було порівняти їх один з одним. Тому період часу до появи існуючих сьогодні копій (період x) – це період текстуальної невизначеності. Принцип для перевірки текстуальної надійності полягає в вимірі часового діапазону. Чим коротше цей діапазон (позначений x на діаграмі), тем вища впевненість у достовірному збереженні документу до наших днів, оскільки період невизначеності менш тривалий.

Принцип 1: Інтервали часу між рукописами

У нашій прикладній діаграмі писарі створили цю збережену копію у 500 році н.е. Це означає, що найраніше, з чого ми можемо знати стан тексту, — лише після 500 року н.е. Тому період від 500 року до н.е. до 500 року н.е. (позначений як x на діаграмі) утворює етап текстової невизначеності. Хоча оригінал був написаний значно раніше, усі рукописи до 500 року н.е. зникли. Відповідно, ми не можемо оцінити копії з цього періоду.

Отже, перший принцип, який використовується в текстуальній критиці, — це вимірювання цього часовогo інтервалу. Чим коротший цей інтервал x, тим більше впевненості ми можемо мати в точному збереженні документа до нашого часу, оскільки період невизначеності зменшується.

Принцип 2: Кількість наявних рукописів

Другий принцип, який використовується в текстуальній критиці, — це підрахунок кількості наявних сьогодні рукописів. У нашому прикладі на ілюстрації показано, що доступний лише один рукопис (третя копія). Але зазвичай збереглося більше ніж одна копія рукопису. Чим більше рукописів існує на сьогоднішній день, тим кращими є дані для аналізу.

Історики тоді можуть порівнювати копії між собою, щоб побачити, чи є між ними відмінності, і наскільки вони значні. Отже, кількість доступних рукописних копій стає другим показником, що визначає текстову надійність давніх писань.

Текстуальний критицизм класичних греко-римських праць у порівнянні з Новим Заповітом

Ми ознайомилися з двома індикаторами, що застосовуються для визначення текстуальної надійності давніх документів: 1) вимірювання часового діапазону від написання оригіналу до появи його найдавніших збережених копій і 2) кількість збережених копій оригіналу. Оскільки ці індикатори релевантні до будь-якого давнього твору, ми можемо застосувати їх як до Біблії, так і до інших античних праць – див. таблицю нижче (1):

Автор	Дата написання	Найдавніша копія	Часовий діапазон, років	К-ть копій
Цезарь	50 р. до н.е.	900 р. н.е.	950	10
Платон	350 р. до н.е.	900 р. н.е.	1250	7
Арістотель*	300 р. до н.е.	1100 р. н.е.	1400	5
Фукідід	400 р. до н.е.	900 р. н.е.	1300	8
Геродот	400 р. до н.е.	900 р. н.е.	1300	8
Софокл	400 р. до н.е.	1000 р. н.е.	1400	100
Тацит	100 р. н.е.	1100 р. н.е.	1000	20
Пліній	100 р. н.е.	850 р. н.е.	750	7

* для будь-якої з його праць

Ці автори є найвидатнішими письменниками античності – їх праці визначили розвиток Західної цивілізації. У середньому, вони дійшли до нас у вигляді 10-100 збережених рукописів, котрі були створені майже на 1000 років пізніше за оригінал. З наукової точки зору ми можемо вважати ці рукописи нашою контрольною групою, оскільки вона охоплює дані (а саме – праці класичних письменників), котрі визнаються й використовуються викладачами й університетами по всьому світу.

Рукописи Нового Завіту

У наступній таблиці порівнюються біблійні рукописи (зокрема з Нового Заповіту) згідно тих самих критеріїв, що становлять для нас інтерес (2). Можна вважати їх нашою експериментальною групою, котру ми потім порівняємо з контрольною групою, як робиться у будь-якому науковому дослідженні.

Назва	Дата написання	Найдавніша копія	Часовий діапазон, років
Рукопис Джона Райланда	90 р. н.е.	130 р. н.е.	40
Папіруси Бодмера	90 р. н.е.	150-200 р. н.е.	110
Папіруси Честера Бітті	60 р. н.е.	*80 р. н.е.	20
Ватиканський кодекс	60-90 р. н.е.	325 р. н.е.	265
Синайський кодекс	60-90 р. н.е.	350 р. н.е.	290

* Традиційно датована 200р. н.е., але в останніх дослідженнях приводиться 80р. н.е.

Свідчення науковців

Кількість рукописів Нового Заповіту така величезна, що перерахувати їх у даній таблиці неможливо. Один із вчених (3), який багато років досліджував цю тему, констатує:

«На сьогоднішній день існує понад 24000 рукописних копій фрагментів Нового Заповіту… Жоден інший документ античності навіть близько не наближається до таких цифр і такого визнання. Для порівняння, «ІЛІАДА» Гомера знаходиться на другому місці з 643-ма копіями, що збереглися».

Макдауелл, Дж. «Evidence That Demands a Verdict» (Докази, що вимагають вироку). 1979. с. 40

Провідний вчений із Британського музею (4) підтверджує це:

«Вчені вдоволені тим, що мають у своєму розпорядженні практично оригінальні тексти видатних грецьких і римських авторів… при цьому наші знання їхніх праць основані лише на декількох рукописах, тоді як кількість рукописів Нового Заповіту налічує… тисячі».

Кеньйон, Ф.Г. (колишній директор Британського музею) «Our Bible and the Ancient Manuscripts» (Наша Біблія та стародавні рукописи). 1941. с. 23

Ці дані стосуються конкретно рукописів Нового Завіту. Ця стаття розглядає текстуальну критику Старого Завіту.

Текстуальний критицизм Нового Заповіту й Константин

Значна кількість цих рукописів є надзвичайно давніми. Я маю книгу про найбільш ранні документи Нового Заповіту. Вступ до неї розпочинається так:

«У цій книзі зібрані транскрипції 69 найдавніших рукописів Нового Заповіту… датовані початком 2-го – початком 4-го століття (100-300 рр. н.е.)… вони містять близько 2/3 тексту Нового Заповіту» (5).

Комфорт, П. В. «The Text of the Earliest New Testament Greek Manuscripts» (Текст найдавніших грецьких рукописів Нового Завіту). с. 17. 2001

Це важливо, тому що ці рукописи були створені до правління римського імператора Константина (близько 325р. н.е.) і до росту впливу Католицької церкви; їх обох часто звинувачують у змінах біблійного тексту. Ми можемо перевірити це твердження й порівняти тексти, написані до Константина (оскільки ми маємо їх у своєму розпорядженні), з тими, що з’явилися пізніше, і знайти відмінності. У результаті порівняння ми побачимо, що тексти повністю співпадають. Послання в текстах від 200р. н. е. точно таке, як у текстах від 1200р. н.е.

Ні Католицька церква, ні імператор Константин не вносили змін до Біблії. Це не просто релігійне твердження, воно основане виключно на наукових фактах. Малюнок нижче зображує хронологію рукописів, котрі складають Новий Заповіт у Біблії.

Значення текстуального критицизму Біблії

Що із цього слідує? Безсумнівно, принаймні в тій частині, котру ми можемо об’єктивно виміряти (по кількості існуючих рукописів і часовому діапазону між оригіналом і найдавнішою існуючою копією), Новий Заповіт пройшов перевірку на достовірність у набагато більшій мірі, ніж будь-яка інша класична праця. Висновок, до якого нас підводять усі свідчення, найкраще всього виражений у наступній цитаті (6):

«Сумніватися в отриманому тексті Нового Завіту — це дозволити всій класичній античності зануритися в забуття, оскільки жодні інші документи стародавнього періоду не мають такої ж бібліографічної підтвердженості, як Новий Завіт»

Монтгомері, History and Christianity (Історія та християнство). 1971. с. 29

Автор закликає нас бути послідовними, адже якщо ми поставимо під сумнів надійність збереженого тексту Біблії, нам слід також відмовитися від всього, що ми знаємо про класичну історію загалом, – а цього досі не зробив жоден знаючий історик. Нам відомо, що біблійні тексти залишалися незмінними під час зміни епох, мов і імперій, оскільки найдавніші існуючі рукописи передують цим подіям. Наприклад, нам відомо, що жоден надто завзятий середньовічний монах не додав нічого до положень Біблії про чудеса Ісуса, оскільки існуючі рукописи передують епосі Середньовіччя і вже розповідають про чудеса, вчинені Ісусом.

Як бути з перекладами Біблії?

Але як бути з помилками, що виникають при перекладі, а також із існуючими сьогодні різними версіями Біблії? Хіба з цього не слідує, що неможливо точно встановити, про що писали автори оригіналу?

Надійність перекладу

Завдяки великій кількості класичних праць, написаних грецькою мовою (оригінальна мова Нового Заповіту), стало можливим точно перекласти думки й слова авторів першоджерел. Зокрема, підтвердженням цьому є різні сучасні версії. Наприклад, прочитайте відомий вірш від Івана 3:16 у трьох загальновідомих варіантах перекладу  і зверніть увагу на незначні відмінності у виборі слів; при цьому ідея і смисл залишаються незмінними:

Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє. Переклад П.Куліша та І.Пулюя

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Переклад І. Хоменка

Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Переклад I. Oгієнка

Ви бачите, що між перекладами немає розбіжностей – вони говорять про одне й те саме, трішки відрізняючись лише вибором слів.

Підведемо підсумки

Підсумовуючи, ні час, ні переклад не спотворили ідеї та думки, виражені в оригінальних біблійних рукописах. Ці ідеї не сховані від нас сьогодні. Ми знаємо, що Біблія сьогодні точно передає те, що її автори написали тоді.

Але важливо розуміти, що це дослідження не доводить. Це не обов’язково доводить, що Біблія є Словом Божим.

Але розуміння текстової надійності Біблії дає відправну точку, з якої ми можемо почати дослідження Біблії. Ми можемо подивитися, чи можна відповісти на ці інші питання. Також ми можемо стати обізнаними щодо її послання. Оскільки Біблія стверджує, що її послання є Божим благословенням для вас, що, якщо це справді може бути правдою? Можливо, варто витратити час, щоб дізнатися про деякі важливі події з Біблії. Гарне місце для початку — це її початок.

Список використаних джерел

1. Taken from McDowell, J. Evidence That Demands a Verdict. 1979. стор. 42-48
2. Comfort, P.W. The Origin of the Bible, 1992. стор. 193
3. McDowell, J. Evidence That Demands a Verdict. 1979. стор. 40
4. Kenyon, F.G. (колишній директор Британського музею) Our Bible and the Ancient Manuscripts. 1941 стор.23
5. Comfort, P.W. “The Text of the Earliest New Testament Greek Manuscripts”. стор. 17. 2001
6. Montgomery, History and Christianity. 1971. стор.29