Були критики, котрі ставили під сумнів владу Ісуса. Він відповідав їм, посилаючись на попередніх пророків і стверджуючи, що вони передбачили його життя. Ось один із прикладів, коли Ісус сказав їм:
Дослідіть но Писання… вони ж свідчать про Мене! (від Івана 5:39)
Іншими словами, Ісус стверджував, що його прихід був передбачений у Старому Заповіті за сотні років до цього. Старозавітні пророки говорили, що сам Бог надихав їх писання. Оскільки жодна людина не здатна з точністю передбачити майбутнє на сотні років наперед, Ісус говорив, що треба дослідити писання для пошуку відповіді – чи є його прихід частиною Божественного задуму чи ні. Це перевірка з метою побачити, чи існує Бог і чи Він говорить. Ми можемо звернутися до Старого Заповіту, щоб проаналізувати і розглянути для себе це питання.
Спочатку невеликий огляд. Прихід Ісуса був передбачений на самому початку Старого Заповіту. Потім ми побачили, що жертва Авраама вказувала на місце, де Ісуса принесуть в жертву, тоді як Песах передвіщав день року, коли це відбудеться. Ми розглядали Псалом 2, в якому титул «Христос» використовувався для позначення грядущого Царя. Але на цьому знаки не закінчуються. Було багато інших писань, направлених у майбутнє, з використанням інших титулів і тематик. Ісая (750р. до н.е.) розпочав тему, яка була розвинена в більш пізніх книгах Старого Заповіту, – тему грядущої Гілки.
«Гілка» у творах Ісаї
На малюнку представлена хронологія з Ісаєю та іншими старозавітними авторами.
На хронології видно, що книга Ісаї була написана в період правління царської династії Давида (1000-600 рр. до н.е.). У той час (близько 750р. до н.е.) правителі й царство переживали моральний занепад. Ісая закликав царів повернутися до Бога й жити в дусі Мойсеєвих законів. Але Ісая знав, що Ізраїль не розкається, і пророкував його зруйнування й кінець правління царської династії.
Він використав особливу метафору – образ величезного дерева для зображення царської династії. У коренів цього дерева знаходився Ієсей, батько царя Давида. Услід за Ієсеєм династію продовжував Давид, а з приходом його наступника Соломона дерево продовжило рости й розвиватися.
Спочатку дерево … потім пень … потім Гілка
Ісая писав, що це «дерево» династії скоро зрубають, залишивши тільки пень. Ось як він почав зображення дерева, котре потім перетворив на загадку про пень і Гілку:
І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух відання і благочестя… (Ісая 11:1-2)
Зруб цього «дерева» відбувся приблизно через 150 років після Ісаї, близько 600р. до н.е., коли вавилоняни завоювали Єрусалим і вислали його народ і царя в заслання до Вавилону (на хронології цей період позначений червоним кольором). Ієсей був батьком царя Давида й стояв у коренів династій Давида. Відтак, метафора «пень Ієсея» означала майбутній крах династії Давида.
Гілка: грядущий «він» з роду Давида, котрий має мудрість
Але це пророцтво торкалось більш далекого майбутнього, ніж падіння царської династії. Ісая передбачав, що хоча «пень» буде здаватися мертвим , колись в далекому майбутнього паросток, відомий як Гілка, виникне на цьому пні. Цю Гілку співвідносять з «ним», тому Ісая говорить про особливого чоловіка, котрий прийде з роду Давида уже після падіння династії. Цей чоловік буде мати таку мудрість, владу й знання, ніби сам Дух Господній спочив на ньому.
Ісус … «він» з роду Давида, котрий має мудрість
Ісус відповідає вимозі походження «від пня Ієсеєва», оскільки Ієсей і Давид були його предками. Ісус мав виключну мудрість і розум. Його прозорливість, самовладання й глибокодумність у спілкуванні зі своїми опонентами й учнями продовжують вражати його критиків і послідовників до сих пір. Його сила творити чудеса, описані в Євангеліях, безсумнівна. Можна обрати для себе не вірити в них, проте їх не можна ігнорувати. Ісус мав виключну мудрість і силу, котрими, згідно пророцтва Ісаї, буде володіти ця Гілка.
«Гілка» в творах Єремії
Ісая ніби залишив дороговказ в історії. Але на цьому все не закінчилося. Його дороговказ є першим із ряду знаків. Єремія, який жив через 150 років після Ісаї, коли практично на його очах настав крах династії Давида, писав:
Ось, настають дні, – говорить Господь, – і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша. (Єремія 23:5-6)
Єремія докладно висвітлює тему Гілки з династії Давида, котру розпочав Ісая за 150 років до цього. Гілка – це Цар, що прийде правити. Це в точності те, про що говорить пророцтво з Псалма 2 про грядущого Сина Божого/Христа/Месію. Чи можливо те, що Гілка й Син Божий – це одне й те саме?
Гілка: ГОСПОДЬ – праведність наша
Але яке ім’я буде мати ця Гілка? Його будуть звати «ГОСПОДЬ», і він буде також «нашою» (тобто, людською) Праведністю. Як ми бачили у випадку з Авраамом, проблема людей в тому, що ми «зіпсовані» й потребуємо «праведності». В описі Гілки ми зустрічаємо натяк, що люди в майбутньому, згідно Єремії, отримають необхідну «праведність» від ГОСПОДА – самого ЙХВХ (ЙХВХ – це ім’я Боже в Старому Заповіті). Але яким чином це здійсниться? Захарія додає також інші деталі, продовжуючи розвивати тему Грядущої Гілки, і передвіщає навіть ім’я Ісуса – ми розглянемо це далі.